• Ви знаходитесь тут:

• Головна
• Психолог
• Особливості дітей із ЗПР

В руслі спеціальної дошкільної педагогіки та психології затримкою психічного розвитку визначають найбільш розповсюджене відхилення в психофізичному розвитку. Затримка психічного розвитку являє собою поліморфне порушення,так як у однієї групи дітей може страждати дієздатність,у другої-мотивація до пізнавальної діяльності. Різноманіття проявів ЗПР визначається також глибиною ушкоджень і/ або різною мірою незрілості мозкових структур . Таким чином, на думку Е.А.Стрєбєлєвой, у визначенні "затримка психічного розвитку" "...відображаються як біологічні, так і соціальні чинники виникнення і розгортання такого стану, при якому ускладнений повноцінний розвиток здорового організму, затримується становлення особи розвиненого індивідуума і неоднозначно складається формування соціально зрілої особи".

Систематизація досліджень вітчизняних психологів та дефектологів,які стосуються закономірності розвитку дітей дошкільного та молодшого шкільного віку,дозволила У.В.Ульяновій виділити основні групи причин,які зумовлюють її порушення:

1. Причини,обумовлені органічним порушенням,котрі затримують нормальне функціонування мозку та заважають його своєчасному розвитку.

2. Причини,зумовлені дефіцитом спілкування,що стимулює затримку засвоєння суспільного досвіду.

3. Причини , обумовлені дефіцитом відповідної віку діяльності,що не дає дитині можливості повноцінно засвоювати суспільний досвід і як правило ускладнює реалізацію вікових можливостей психічного розвитку.

4. Причини, обумовлені травмуючим впливом мікросередовища.

5. Причини, обумовлені некомпетентністю оточуючих дитину дорослих.

Рекомендації батькам

Значимість налагодження тісної взаємодії з сім’єю виділяється тим ,що саме вона,як найважливіший інститут,обумовлює особливості соціального розвитку дитини. Формування і зони найближчого розвитку,і соціальної ситуації розвитку позначається системою відносин яка склалася між дитиною та близькими дорослими,системою цінностей,норм та правил. Тому батьки мають стати необхідною ланкою в системі корекційно – розвиткової роботи з дитиною.

Основними завданнями роботи психолога з батьками можна вважати:

- Допомога в усвідомленні та прийнятті особливостей розвитку дитини;

- Навчити методам та прийомам ефективної взаємодії та корекції пізнавальної сфери у відповідності з культурним рівнем батьків;

- Ознайомлення з напрямками та змістом програми роботи спеціалістів навчального закладу.

Починати корекційну роботу потрібно з вивчення батьківських позицій , їхнього відношення до особливостей своєї дитини. Важливо «стабілізувати» стиль виховання,допомогти батькам адекватно відноситись до проблем своєї дитини. Така необхідність зумовлена частими порушеннями стилю виховання на лінії гіпо- або гіперопіки в сім’ях,в яких є дитина з ЗПР. З одного боку ,батьки , вважаючи свою дитину серйозно хворою,починають опікувати його ,обмежувати і так недорозвинену самостійність,чим ще більше ускладнюють ситуацію. З іншого боку,батьки не помічають і не знають своєрідності соєї дитини , думають, що з віком ситуація покращиться сама по собі. Такі сім’ї зазвичай характеризуються низьким культурним рівнем .Від особливостей батьків буде залежати стратегія роботи з ними та з дитиною.

Також необхідно пам’ятати ,що повноцінний корекційний ефект досягається лише тоді, коли позитивні зрушення з спеціальних занять переносяться в реальне повсякденне життя дитини.А це можливо лише тоді ,коли батьки знають про позитивну динаміку і знають методи та способи закріплення вироблених навичок. Тому основним акцентом в роботі психолога та батьків має бути просвітницька діяльність.

Коментарi